Поради батькам.

                         

Консультація для батьків

«Адаптація дитини до умов дошкільного закладу»

Одним з головних „двигунів” розвитку дитини є потреба орієнтуватися у оточуючому середовищі, розуміти його. Щоб дитина могла довіряти йому, світ повинен бути стабільним і передбачуваним. Але в певний момент в цей, такий зрозумілий, звичний світ, втручаються нові елементи, все змінюється і потрібний час, щоб все знову стало звичним. Приклади таких „втручань” – переїзд, зміни в складі родини і, звичайно, прихід до дитячого садочка. На думку науковців остання подія – це, безумовно, стрес, до якого дитячий організм повинен адаптуватися.

Початок адаптації- це мобілізація енергії. Навколо стільки всього нового, незвичного, і здобуті навички не стають у пригоді, і сподівання не справджуються. В цей період у дитини зростає емоційність, у неї поганий апетит, вона не спить. Потім дитина засвоює нові знання. У дитини з’являються нові звички, нормалізується апетит, знижується збуджуваність, але сон відновлюється повільніше. Завершення адаптаційного стресу характеризується або виснаженням і хворобою, або – що буває частіше – дитина приходить до норми, але вже на новому рівні.

Термін адаптації для кожної дитини може бути різним – від 20-30 днів до 2-6 місяців. По якому шляху піде ваша дитина залежить від стану здоров’я, фізичного та розумового розвитку, від того, наскільки вона прихильна до мами. Іноді дитина почуває себе кинутою напризволяще, безпорадною. Дитина може бути агресивною в стосунках з іншими дітьми, уникати контактів; на зміну її плачу приходить пасивність, байдужість, інтелектуальний і мовний розвиток призупиняється або, навіть, повертається на більш ранній рівень. Ось деякі можливі причини важкої адаптації: патологія вагітності та пологів, перенесені до року вірусні інфекції, хвороби, пов’язані з перебуванням у лікарні, черепно-мозкові травми. У таких випадках мати часто опікується дитиною, вона бере на себе всі функції по його обслуговуванню – звісно, з нею важко розлучитися навіть на кілька годин.

Звісно, негативні приклади адаптації зустрічаються не так вже й часто. Чому ж діти по-різному звикають до дитячого садочку? Перша причина – вік. Чим менша дитина, тим важче її звикати до нових умов. А.Фромм вважає, що кращий час для адаптації – 3-5 років. Важче всього звикають дворічні діти. Друга причина – індивідуальні особливості дитини. Серед індивідуальних особливостей звикання можна виділити активний і пасивний самозахист. Приклади першого – конфлікт з дітьми, вихователями, неслухняність. Приклад другого – замкнутість, неконтактність, іноді – аутизм.

Чи в змозі ми допомогти нашим дітям? Звичайно, так!

В перші дні забирайте дитину раніше, не залишайте до вечора.

Постійно розповідайте дитині, як їй буде добре в дитячому садочку і чому саме.

Якомога частіше демонструйте дитині, як ви любите її.

Виділіть додатковий час, щоб погратися з дитиною, адже саме тепер їй не вистачає спілкування з вами.

Наблизьте режим дня вдома до режиму дитячого садочка. Це допоможе дитині швидше звикнути.

Консультація для батьків

«Як підготувати дитину до дитячого садка?»

Пояснюємо, що таке дитячий садок: Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов у дитячий сад. Наприклад: “Дитячий садок – це такий великий будинок з гарним садочком, куди мами і тата приводять своїх дітей. Тобі там дуже сподобається: там багато інших дітлахів, які все роблять разом – їдять, грають, гуляють. Замість мене там буде з тобою тітка -вихователька, яка стане піклуватися про тебе, як і одругіх малюків. У дитячому саду дуже багато іграшок, там чудова дитяча площадка, можна грати з іншими дітьми в різні ігри і т.д.

Інший варіант: “У дитячому садку діти грають один з одним і разом їдять. Я дуже хочу піти на роботу, тому що мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов у дитячий садок – тому що тобі там сподобається. Вранці я відведу тебе в садок, а ввечері заберу. Ти мені розкажеш, що в тебе було цікавого в дитячому саду, а я розповім тобі, що в мене відбулося за день на роботі. Багато батьків хотіли б відправити в дитячий садок своїх дітей, але беруть туди не всіх. Тобі пощастило – восени я почну тебе туди водити “.

Формуємо позитивний настрій : Коли ви йдете повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині про те, як йому пощастило – скоро він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свої удачі, говоріть, що пишаєтеся своєю дитиною – адже його прийняли в дитячий сад. І через деякий час ваша дитина буде сам з гордістю говорити оточуючим про те, що піде в дитячий садок.

Розповідаємо про те, що чекає дитину в дитячому садку: Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності він буде там робити. Чим докладніше буде ваш розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий садок. Запитуйте у малюка, запам’ятав він, що він буде робити в садку після прогулянки, куди він буде складати свої речі, хто йому допомагатиме роздягатися і що він буде робити після обіду. Ставлячи ці питання, ви зможете проконтролювати, чи добре дитина запам’ятав послідовність дій.
У дитячому саду малюків зазвичай лякає невідомість. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було йому заздалегідь “обіцяно”, – він відчуває себе впевненіше.

1. Чесно говоримо про можливі труднощі.
Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у нього в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку він зможе звернутися за допомогою і як він це зробить. Наприклад: “Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:” Я хочу пити “, і вихователь наллє тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователю”.
Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: “Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати”.

2. Вчимося спілкуватися з іншими дітьми.
Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

3. Вибираємо улюблену іграшку.
Нехай малюк сам вибере собі в компаньйони улюблену іграшку, з якою він зможе ходити в дитячий сад – адже разом набагато веселіше!

4. Самі готуємося до того, що потрібно буде розлучатися з дитиною.
Існують різні думки про те, чи варто перебувати мамі поряд з малюком в початковий період адаптації до дитячого саду. Здавалося б, що тут поганого, якщо мама відвідує садок разом з дитиною? Всі задоволені, малюк не плаче, мама спокійна. Але тим самим неминуче розставання тільки затягується. Та й інші діти, дивлячись на чужу маму, не можуть зрозуміти – а де ж у такому випадку моя? Тому буде краще для всіх, якщо з першого ж дня дитина спробує залишитися в групі одна, без опіки мами. А досвідчені вихователі візьмуть турботу про малюка в свої руки.

5. Вибираємо ритуал прощання.
Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги – так йому буде простіше відпустити вас. Наприклад, поцілуйте його в одну щічку, в іншу, помахайте ручкою, після чого він спокійно йде в садок.

6. Плануємо своє життя з урахуванням інтересів малюка.
Пам’ятайте, що на звикання малюка до дитячого саду може знадобитися до півроку часу, тому ретельно розраховуйте свої сили, можливості і плани.
Краще, якщо на цей період у сім’ї буде можливість “підлаштуватися” під особливості адаптації малюка.

7. Ми не вагаємося!
Дитина відмінно відчуває, коли батьки сумніваються в доцільності дитсадівського виховання. Будь-які ваші коливання хитрий малюк зуміє використати для того, щоб залишитися вдома і перешкодити розставання з батьками. Легше і швидше звикають діти, для батьків яких дитячий сад є єдиною альтернативою.

8. Беремо участь у спілкуванні дитини з дітьми та вихователями.
Дитина звикне до дитячого саду тим швидше, ніж з великою кількістю дітей і дорослих він зможе побудувати відносини. Допоможіть йому в цьому. Зустрітися з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте його будинку про нових друзів. Заохочуйте звернення вашу дитину за допомогою і підтримкою до інших людей. Чим краще будуть ваші відносини з вихователями, з іншими батьками та їх дітьми, тим легше буде вашій дитині.

9. Контролюємо ситуацію, але не впадаємо в паніку.
Досконалих людей немає. Будьте поблажливі і терпимі до інших. Тим не менш прояснювати ситуацію, тривожну для вас, необхідно. Робіть це в м’якій формі або через фахівців.

10. Не дозволяємо собі негативних висловлювань, пов’язаних з дитячим садком, вихователем.
У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дитячого садочку, його співробітників. Увага – ніколи не лякайте дитину дитячим садком!

11. Забезпечуємо підтримку малюкові. У період адаптації емоційно підтримуйте маля. Частіше обіймайте його й цілуйте!

Десять золотих правил виховання

Які батьки не мріють про те, щоб їхні чада зростали здоровими і щасливими і, звичайно, вдячними? Та далеко не всі досягають заповітної мети. Інакше давно зникла б горезвісна проблема батьків і дітей. Як же правильно виховувати своїх нащадків? Ось поради американського психолога Віктора Кляйна.

1. Стимулюйте інтелект дитини.

Створюючи   необхідне   середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку дитини на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць (якщо життя дитини буде одноманітним, нецікавим і безрадісним).

2. Формуйте у дитини самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час прийняття рішень: у виборі друзів, у коханні, профорієнтації...

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Для цього необхідні щонайменше п'ять таких чинників:

• щира любов батьків (породжує почуття захищеності);

• доброзичливість інших дорослих, не лише рідних і близьких (рятує від комплексів);

• зовнішня привабливість дитини;

• обґрунтована впевненість у собі (кожний у чомусь сильний);

• хороший запас слів (як інакше спілкуватись?).

4. Стежте за тим, щоб дитина не перетворилася на «телемана».

Соціологи запевняють, що діти проводять перед екраном телевізора близько 50 годин на тиждень. Медики вважають, що це гальмує розвиток лівої півкулі головного мозку, відповідальної, зокрема, за розвиток мовлення. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читання, корисну домашню роботу.

5.Виховуйте відповідальність і порядність.

     Слід робити це не лише за принципом «что такое хорошо и что такое плохо», а, насамперед, на власному прикладі. Не прогайте момент: у підлітковому віці симпатії перемістяться з батьків на однолітків.

6. Привчіть дитину пишатися своєю сім'єю і шанувати їх традиції.

         7. Живіть у хорошому оточенні.

Друзі, яких виберуть ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Тому уважно придивляйтеся до сусідських дітей, цікавтеся репутацією закладу, до якого ходять ваші діти. Подбайте про те, щоб розширити коло знайомств дитини.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, умінням робити щось краще за інших, як правило, виростають у сім'ях, де до них висували високі вимоги: підтримувати постійний порядок у домі, організовувати своє дозвілля, добре поводитися. Та не перегніть палицю - не будьте тиранами. І" врахуйте: слухняними, акуратними розумними діти стають не відразу. Потрібні ваші зусилля протягом багатьох років. Будьте ж терплячими.

9. Привчайте дитину до праці.

Якоюсь мірою ви можете запрограмувати майбутній життєвий успіх свого чада. Привчіть його без примусу виконувати доручену справу, допоможіть заповнити життя цікавими і потрібними справами. Нехай звикає долати труднощі й переконається, що йому багато чого під силу.

10.Не робіть за дітей те, що вони цілком можуть зробити самі.

І запам'ятайте: якщо у важку хвилину саме ви опинитеся поруч - як друг, а не як бос, дитина, можливо, довірить вам свою «страшну таємницю» і прислухається до вашої поради.

            Консультація для батьків

«ЯК ПРИЩЕПИТИ ЛЮБОВ ДО КНИГИ»

Дитяча хвороба XXI століття - відсутність інтересу до книги. У вік інтернету діти перестають читати і скоро перестануть зовсім. Чи можна прищепити дитині любов до читання? Можна, впевнені дитячі психологи. Але результат буде успішним тільки в тому випадку, якщо батьки не тиснуть, а ... самі подають приклад.

Привчити дитину до читання і змусити її читати - два різні завдання. Ми рекомендуємо відмовитися від другого і зосередитися на першому. Можна, звичайно, змушувати читати і з-під палиці - підкупом, вмовляннями, дозволом дивитися телевізор за кожні прочитані 10 сторінок ... Але як тільки ваше чадо трохи підросте, книги будуть відкинуті й забуті як спосіб гноблення, а ваші син або дочка міцно засядуть в комп'ютерному кріслі.

Читати дітям можна і потрібно з дитинства. Маленькі діти люблять книги, для них це - розвага, цікаві історії, красиві картинки і просто заспокійливий звук маминого голосу. Книги для найменших обов'язково повинні містити барвисті ілюстрації та короткі зрозумілі історії. Зараз книги для найменших читачів - нерідко виконують ще й функцію іграшок. У них можуть бути зав'язки, аплікації і отвори, в які можна просунути пальчики. У цьому немає нічого поганого, такі книги-іграшки привчають дитину до того, що будь-яка книга - цікавий світ, наповнений пригодами.

Кожному віку - свої книги. Звичайно, мамам і татам хотілося б скоріше перейти до цікавих і змістовних книг про Буратіно, Муммі-тролів або Пеппі довгу панчоху. Ці історії вони пам'ятають і люблять з власного дитинства. Але маленька дитина ще не здатна осмислити такі складні сюжети. Кожен малюк повинен пройти через короткі віршики, потішки і адаптовані варіанти народних казок.

Близькі герої. Сюжети і герої книг повинні бути цікаві дитині. У ранньому віці улюбленими героями зазвичай бувають тварини або ожилі іграшки. Пізніше стають цікаві книги про однолітків. Добре, якщо герой книги побуває в знайомих дитині ситуаціях: у дитячому садку, у лікаря, в зоопарку, в пісочниці.

Як привчити дитину читати самостійно, коли вона теоретично вже вміє це робити, але не хоче? На цю тему можна писати цілі наукові праці. До яких тільки хитрощів вдаються батьки: "Сторінку я - сторіночку ти", "Прочитаєш розповідь сам - отримаєш цукерку" ... Один з найпідступніших і дієвих прийомів - зупинитися на найцікавішому місці і піти під приводом термінових справ: потрібно зателефонувати на роботу, розвісити білизну, вимкнути киплячий суп. Але це спрацює тільки в тому випадку, якщо книга по-справжньому цікава вашому малюкові. Тому вибирайте ті історії, які здаються йому захоплюючими, а не ті, які ви вважаєте корисними і обов'язковими до прочитання.

Власний приклад. Напевно, один з найбільш важливих факторів. Про те, що по-справжньому цікаво, а не "корисно" або "потрібно", дитина дізнається на прикладі дорослих. Якщо після роботи ви сідаєте за вечерю з газетою або вмикаєте телевізор, дитина швидко розуміє, що по-справжньому цікаві телевізор і журнали, а книги - це нудьга і зобов’язанність. Люди, які по-справжньому люблять читати, згадують, що часто бачили своїх батьків з книгою - в кріслі ввечері, на дачі і навіть за їжею, хоч це і не дуже корисно.

Обговорюйте прочитані книги з дитиною. Нехай вона бачить ваш інтерес до прочитаної історії. Навички переказу, викладу своїми словами розвивають мислення, та й у школі дуже знадобляться. Спільне читання вголос вечорами - гарна традиція, яку варто зберегти і після того, як дитина навчилася самостійно читати.

                             Консультація для батьків

                                    «Правила і безпека дорожнього руху»

     Чи легко навчити дитину правильно поводитися на дорозі? На перший погляд легко. Треба тільки познайомити його з основними вимогами Правил дорожнього руху і ніяких проблем.

     Насправді дуже важко. Адже ми, батьки, кожен день на очах рідної чада порушуємо ці самі горезвісні Правила, і не замислюємося, що ставимо перед дитиною нездійсненне завдання: як правильно? Як говорять або як роблять? Коли ж дитина потрапляє у дорожню пригоду, то винні всі: водій, дитячий сад, школа, Державтоінспекція. Чому не навчили, не показали, не вберегли? Забуваючи при цьому, що в першу чергу батьки своїм прикладом повинні навчити і уберегти.

      Якщо ви дійсно зацікавлені в тому, щоб ваша дитина володів навичками безпечної поведінки на дорозі, то не зводите процес навчання до порожньої і непотрібної фрази:  «Будь обережним на дорозі!» -  вона не пояснює дитині, чого власне на дорозі треба боятися. Де його може підстерігати небезпека? Краще використовуйте рух в дитячий сад і назад для відпрацювання навичок поведінки на дорозі.

     Дитина твердо повинен знати, що дорогу можна переходити тільки у встановлених місцях: на пішохідному переході і на перехресті. Але і в даному випадку ніхто не може гарантувати його безпеку. Тому, перш ніж вийти на дорогу, зупиніться з дитиною на відстані  від краю проїжджої частини, зверніть його увагу, що подивитися наліво і направо треба обов'язково з поворотом голови, і якщо з обох сторін немає транспорту - можна вийти на проїжджу частину, переходити дорогу треба спокійним розміреним кроком і не в якому разі не бігом. Потрібно постійно нагадувати дітям, як переходити дорогу, ознайомлювати їх із  пішохідним маршрутом (перехід «зебра», світлофор, «острівець безпеки»).

      Якщо поруч із під’їздом  Вашого будинку можливий  рух машин, відразу зверніть на це увагу дитини і подивіться разом,  чи немає машини. Якщо поруч із на ті машини, що з’являються вдалині під’їздом  стоїть машина або росте дерево, що закриває огляд, зупиніться і візерніть, чи немає за перешкодою прихованої небезпеки.

      Періодично звертайте  увагу дитини на ті машини, що з’являються вдалині та проїжджають, особливо на ті, які їдуть з великою швидкістю. Дитина повинна навчитися помічати машину здалека, супроводжувати її очима й оцінювати її швидкість. Зупиніться біля машини, що стоїть і зверніть увагу дитини на те, як ця машина ускладнює огляд вулиці. Особливо корисно показати дитині, як із-за машини, що стоїть – виїжджає машина, якої раніше не було видно. При цьому у дітей виникає найважливіший для безпеки на вулиці рефлекс передбачення прихованої небезпеки.

 

Консультація на тему:  «Безпека житла» Запобігання пожежі

Найліпший спосіб гарантувати пожежну безпеку — не дати пожежі виникнути. Це означає, що ви повин­ні уявляти реальні ризики початку неконтрольованого горіння у вашо­му помешканні. Пам'ятайте наведені нижче поради.

Перевірте електроприлади, кабе­лі та розетки

Чи є у вас електроприлади з обір­ваним чи згорілим шнуром або штеп­сельною вилкою?

Чи не перевантажені ваші розет­ки шнурами від телевізора, комп'ю­тера, принтера, відео та стерео­систем?

Чи правильно використовуєте подовжувач?

Чи відповідної потужності лам­почки освітлення?

     Не намагайтеся власно­руч ремонтувати чи реконструювати електричну мережу, зверніться до фахівця, бо самостійне втручання часто призводить до лиха.

    А також:

- не використовуйте прилади з не­справною електрочастиною (мерех­тять, перегріваються, чути незвич­ний запах);

- не торкайтесь електропроводів, які перебувають під напругою;

- переконайтесь, що нічники та сві­тильники не доторкаються до ковд­ри, простирадла та інших виробів із тканини;

   - не дозволяйте дітям самостійно користуватися  електро­приладами;

- закривайте розетки, які не вико­ристовуєте, спеціальними пластиковими пробками, якщо у вас є ма­ленькі діти.

Будьте особливо обачні з пере­носними обігрівачами!

Кількість пожеж у житлових райо­нах в осінньо-зимовий період значно збільшується. Причина — викори­стання побутових обігрівачів. Перед вмиканням у мережу обігрівача треба переконатися, що ви знаєте, як пра­вильно ним користуватися. Уважно прочитайте інструкцію з експлуатації.

- Ніколи не залишайте увімкнени­ми обігрівачі поряд із маленькими дітьми, бо вони можуть випадково їх перекинути.

-  Ніколи не ставте обігрівачі побли­зу ліжка, особливо дитячого.

- Тримайте якомога далі від обігрі­вачів, радіаторів та камінів газети, журнали, штори, постільну білизну.

Обігрівачі повинні встановлювати щонайменше за один метр від легко­займистих предметів.

Будьте обережні на кухні

Чи знаєте ви, що саме під час готування їжі трапляється значна кількість пожеж. Кухня є найнебезпечнішим місцем щодо їх виникнен­ня: каструлі залишають без нагляду на плиті, в духовці чи мікрохвильовій печі -  розливається жир; кухонний рушник лежить надто близько біля конфорки; раптово займаються то­стер чи духовка; кава виливається з кавоварки і гасить полум'я газової конфорки, внаслідок чого може утво­ритися вибухонебезпечна газопо­вітряна суміш.

Завжди стежте за дітьми на кухні!

Ніколи не дозволяйте дітям бави­тися сірниками та запальничками!

    Попри застереження, малюки продовжують бавитися сірниками, що часто призводить до фатальних наслідків або сильних опіків. Завжди тримайте сірники та за­пальнички в недосяжному для дітей місці. Легкозаймисті матеріали, такі як бензин, гас та деякі засоби по­бутової хімії, зберігайте не в будинку і якомога далі від дітей.

Обережно користуйтеся свічками

Декоративні свічки також часто спричинюють пожежі. Запалені свіч­ки тримайте якомога далі від дітей, штор і меблів, повністю зага­сіть їх перед тим, як лягати спати. Не дозволяйте дітям  корис­туватися свічками.

Навчайте дітей поводженню в разі пожежі

На жаль, більшість дітей хова­ються від вогню в туалетах, під ліж­ками, в шафах та по кутках. Тому, ду­же важливо провести з ними базо­вий курс пожежної безпеки, щоб зуміли захистити себе. Поясніть ма­люкам, що полум'я дуже швидко поширюється і більшість смертей стається не через опіки, а отруєння димом і продуктами горіння.

Діти повинні знати, що:

- під час евакуації, щоб запобігти димовому отруєнню, треба закрива­ти ніс та рот вологою серветкою чи краєм вологого одягу;

- слід пересуватися повзком. Що нижче ви опуститеся, то ліпше, бо полум'я та гаряче повітря підніма­ється вгору;

- у разі потреби слід торкатися дверей, а не ручок. Якщо ж двері гарячі чи не відчиняються, належить пошукати іншого виходу;

- у жодному разі під час пожежі не можна користуватися ліфтом;

- під час евакуації не можна зупи­нятися, щоб врятувати, скажімо, тва­ринку тощо;

- ніколи не слід повертатися в охоплений вогнем будинок;

- якщо спалахнув одяг, треба зупи­нитися і зняти його або впасти на під­логу й перекочуватися доти, поки полум'я згасне.

Бути готовим до біди — найліп­ший спосіб урятувати свою родину. Якщо ви вже знаєте правила запобі­гання пожежі, тримайте в домі засо­би порятунку та переконайтеся, що ваші діти знають, як діяти у разі поже­жі. Кілька хвилин навчання може в майбутньому врятувати життя.

                                   КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ "ОДИН ВДОМА"

Починаючи із середнього дошкільного віку, діти спроможні засвоїти інші правила з розряду “безпека-небезпека”. Сьогодні це особливо актуально. Загроза може чекати на малого біля крамниці, де мама залишила побавитися на свіжому повітрі, поки сама бігає за покупками; у дворі власного будинку, себто всюди, де ймовірний контакт з незнайомцями.

Ми не хочемо нікого лякати гострою криміногенною ситуацією. Поки що вона, як запевняють працівники правоохоронних органів, під контролем. Але будь-яка людина може зазнати кривди від зловмисника, якщо не володітиме елементарними знаннями про те, як слід поводитись у сумнівних ситуаціях. Існує ціла наука – віктімологія, галузь кримінології, що досліджує поведінку, психологічні і моральні особливості жертви, які сприяли скоєнню злочину і можуть спровокувати нову небезпеку для неї і інших осіб.

За дітей відповідають батьки, але знову і знову слід нагадувати їм про те, що дошкільнят не можна залишати без нагляду. Але будьте реалістами: багато хлопчиків та дівчаток, починаючи з 5-річного віку, гуляють на вулиці самі. Батькам просто бракує часу, щоб піти з малими на повноцінну прогулянку. Доводиться робити вибір: чи тримати дитину в 4 стінах, чи пустити дитину на свіже повітря під чесне слово нікуди з двору самій не йти. Але дитячий токсиколог з м. Черкас Ніна Зима розповідала, що серед клієнтів траплялись діти, які спробували самокрутку з коноплі чи нюхнули клей “Момент” у 4-5 років. В цьому віці в дурман не втягуються, але перша спроба /вчинена за компанію/ залишається в пам’яті. Може статися, що мала зазнає і сексуальної наруги від підлітків “зони ризику”.

Погане про старших дітей дошкільнятам говорити не можна.

Треба спокійно, серйозно пояснити: гратися у дворі ліпше з однолітками, бо тоді інтереси спільні. Розваги старших можуть бути небезпечними: а якщо старші полізуть на дах, звідти можно впасти і розбитися? Або в підвал, де живуть пацюки?

Останнім часом фіксується дедалі більше випадків, коли дорослі вчиняють щодо дітей розтлінні дії. Йдеться здебільше про школярів, але від зустрічі з сексуальними збоченцями не застраховані й дошкільнята. Нещодавно в пресі писалося, що пристойний з вигляду чоловік /батько 2-х дітей/ зґвалтував 7-річну дівчинку. Розповідалось й про те, як впродовж кількох місяців 65-річний дідуган чіплявся, обмацував руками сусідських дівчаток 6-8-річного віку. А ті переживали огиду, страх, однак мовчали з тієї загадкової причини, через яку діти ховають погане від батьків. В цих випадках йшлося про людей зі здоровою психікою. Душевнохворі щодо цього особливо небезпечні.

А ще дитину можуть викрасти. Бізнесмени не даремно оберігають своїх нащадків від кіднейперів, які йдуть на все задля викупу. Однак і в простих сім’ях, з яких нічого правити, ставалися трагедії: дітей завозили за тисячі км від дому, але змушували жебракувати на користь “рабовласників” – алкоголіків і бомжів.

Починаючи з 6-7 років дітей треба вчити не сідати з незнайомцями в ліфти. Адже саме у їх замкнених кабінах стаються злочини. Якомога раніше, тільки-но дитина навчається запам’ятовувати, завчить з нею, мов слово “мама”, домашню адресу.

ЩО НЕ МОЖНА РОБИТИ НА ВУЛИЦІ:

- Не можна вступати в розмову з незнайомими дорослими, якими б люб’язними та лагідними вони не здавалися. Не можна брати з їх рук дарунки та ласощі /бо вони можуть бути не добрими, несвіжими, можуть зашкодити здоров’ю/. Якщо пригощають близькі сусіди, спершу треба подякувати, запитати дозволу у мами, а вже потім скуштувати гостинця.

- Не можна нікуди йти за незнайомими і малознайомими також. Якщо запрошують подивитись гарну іграшку, цуценя, кажіть, що йдете по дозвіл до мами, і чимдуж додому, де одразу треба про все розповісти своїм рідним.

- Не в якому разі не можна сідати в чужі автомобілі, хоч би як не запрошували покататись. Це дуже небезпечно.

- Нікому, крім рідних, не можна дозволяти брати себе за руку, гладити по голові, обнімати та цілувати. Це негарно. Вияви ніжності можуть існувати тільки в стосунках з дуже близькими людьми.

- В жодному разі не відчиняй двері, якщо дзвонить незнайома людина. Якщо незнайома людина намагається відчинити твої двері, відразу ж зателефонуй в міліцію за номером 02 і назві свою точну адресу.

- Якщо в двері дзвонить поштар, монтер, лікар чи навіть міліціонер, все одно не відчиняй, якщо знаєш, що це чужа людина.

- Якщо вдома немає телефону, клич на допомогу з балкона чи вікна.

- Ніколи не тягни руками електропровід, вимикай прилад, акуратно виймаючи з розетки штепель.

- В жодному разі не підходь до оголеного проводу і не торкайся до нього.

- Ніколи нічого не засовуй в розетку.

- Коли виходиш з дому, не забудь вимкнути праску, телевізор, магнітофон і всі інші електричні прилади.

- Всі гострі предмети, якими можна різати і проколювати, обов’язково треба класти на свої місця. Порядок у домі не тільки для краси, але й для безпеки.

- Будьте обережні з гарячими предметами.